Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!
Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.
Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.
Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.
Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.
- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?
Тип поковиркався та відповів:
- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?
А я йому:
- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.
Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.
Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.
- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!
А я засварив його:
- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?
Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"
Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.
Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.
- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?
І я відповідаю:
- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.
Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.
Раз, два, три, четыре, пять. Снова посчитала закладки в своем кармане, чтобы убедиться, что ничего не потеряла. Чуйка заставляла меня делать это каждую минуту. Ведь когда дело касается закладок, никогда нельзя быть уверенным.
Вся моя жизнь крутилась вокруг этих маленьких пакетиков радости. Они были моим спасением от серой рутины и тупой работы. Что за гнилой мир, где ты вынужден тратить свои лучшие годы на какую-то хрень, которую ненавидишь? Я решила, что вот-вот бзикнусь и сделаю шаг в свободу.
Быть наркоманом-гопником – это всегда быть на грани. Вот и я решила зарядить себя, чтобы собраться с мыслями и решить, что делать дальше. Мой выбор пал на грибочки – псилоцибиновые грибы, уверен, они точно помогут мне принять правильное решение.
Читься изи, подумала я, купив пару пачек грибочков. Конечно, лютый треш, что я замутила, но что поделаешь – жизнь тяжелая штука, а грибочки могут только помочь. Отпилила я первую закладку и пошла на работу.
Карабкаться по ступеням ада – это про мою работу. Вот ты просыпаешься каждое утро, с тоской в сердце и надеждой на то, что все это закончится. Но нет, настает момент, когда ты осознаешь, что это уже твоя жизнь, и ты сидишь в какой-то затхлой конторе, где босс тебя вдруг решил наказать задержкой зарплаты.
Я уже не могла с этим смириться. Я не могла просто так продолжать ходить на эту заразу, когда есть такие прекрасные вещи, как закладки. Искала где купить что-нибудь покруче, и наткнулась на пакетик с кодеином.
Кокаин кокс? Нет, спасибо, не для меня. Я была готова на большую сделку, чтобы обладать этой мощной штукой. Мне нужно было переступить черту, уволиться и бросить все эти бумаги и отчеты. Зарядить и пойти по своему пути.
И вот настал тот день, когда я взяла свою последнюю стрелку в этой проклятой конторе. Черт, как мне это надоело поперек горла! Казалось, я слишком долго терпела, но теперь все меняется. Я отдам свое время только тому, что меня волнует.
Теперь я свободна, свободна от унижений и ненависти. Больше нет этих тупых встреч и переговоров, только радость и свобода до самого конца. Я – наркоман-гопник, готовая взять бзик и отправиться в путь.
Так что, ребятки, не бойтесь выбивать свое счастье. Идите по своему пути, несмотря ни на что. В конце концов, жизнь – это путешествие, и каждый из нас выбирает, как идти по ней.
